Замріяне серце не бачило сну
Чекало, просило, жадало весну
Забуло про страх, та прямо з долонь
Те схиблене серце стрибнуло в вогонь
Так просто покинуло серце мене
Згоріло до тла, та не було сумне
Хоч миттю щасливе, нехай у вогні
Залишило попіл блакитний мені
Блакитний попіл крізь неба блакить
Подує вітер і він полетить
Блакитний попіл обезкрилений птах
Лети крізь простір по ненаших світах
Тепер відчувати мені не кортить
Розвіяний попіл, та вже не болить
Та може частинка його долетить
До тих, хто ще прагне у неба блакить
До тих, хто ще вірить в холодний вогонь
До тих, не тримається хто осторонь
Та може підкаже, що треба робить
І знову у небо з долонь полетить
Блакитний попіл крізь неба блакить
Подує вітер і він полетить
Блакитний попіл обезкрилений птах
Лети крізь простір по ненаших світах
Комментариев нет:
Отправить комментарий